Я ожидал этого поста сегодня. Теперь знаю, как зовут невменяемого сатаниста, который вчера истерил, поминая "нэбэсну сотню" и взывая к архангелу Михаилу - Игорь Гаркавенко. Похоже это тот, от чьего гипноза плющит самого Диму Резниченко. Ну а так - пост дает вполне ясную картину того, что происходит в проклятом городе и в частности на майдане. Весь его адский набор упомянут - пытки, драки, невменяемые рагули с гранатами и другим оружием под руководством картавого Парубия. Становится понятным, кто на самом деле ездит проливать кровь на Юго-Восток. Надеюсь, этим телепузикам не долго прыгать осталось. Переводить не буду - сохранил его больше для истории.

Вчора на Майдані все стало на свої місця. Вчора я зрозумів, яким же я дурнем був, коли писав Андрію Парубію шанобливі повідомлення і прохання вплинути на підпорядковані йому сотні Майдану, щоб вони не чинили немотивованого насилля, не тягли перехожих до катівень, не блокували сцену Майдану, коли українці у розпачі виходять на площу, аби спертися бодай один на одного, і один одного почути.

Вчора ми хотіли провести смолоскипну траурну ходу пам'яті Небесної сотні.

Чому саме вчора? Бо вчора була православна Радониця, день поминання померлих. Як би ми всі не відносилися до релігії, але цієї зими я твердо переконався, що нас врятувало диво, лише диво дозволило перемогти машину влади, диво направляло дим від покришок в сторону міліції - нас чуло небо. І вчора ми хотіли, щоб небо знову побачило нас і почуло.

Чому смолоскипний марш? Бо ця зима була під знаком вогню. Новий вогонь з Холодного яру - вогонь коктейлів Молотова та палаючих покришок, зніс Януковича. Небесна сотня билася і гинула у вогні. Вшанувати її треба було саме вогнем, і нічим іншим.

Так, звичайно, ми розуміли, що хтось буде кричати - "провокатори!" Але нас давно нудить від слова "провокатор", ще з зими. Так, звичайно, ми передбачали, що будуть кричати - "путінські агенти створюють картинку!" Але справжні путінські агенти катують і вбивають полонених українців, і плювати їм, яку картинку вони цим створюють. Ми теж вирішили просто своє робити.

Перед ходою нам повідомили, що "Рада сотників Майдану" (це така самопроголошена влада на Майдані, яка підпорядковується Парубію і ним годується) терміново зібралася з метою "не допустити провокацій". На цій нараді був голова "Залізної сотні" Сергій, який сказав їм всім, що особисто знає натхненника і організатора ходи - Ігоря Гаркавенка. Він просто на засіданні набрав його номер, сказав Ігорю, що відбувається, і запропонував "сотникам" поспілкуватися із "провокатором прямо зараз, задати йому всі питання. Ніхто з "сотників" спілкуватися не захотів.

Ігор, розуміючи, що конфлікт геть не потрібен, зі свого боку, попросив Сергія їм передати, що смолоскипи ми можемо і не брати, обійдемося лампадками, якщо вже це так важливо. Але поки ми всі збиралися під КМДА, ніхто до нас не підійшов, ніяких умов не висунув, взагалі ні слова не сказав.

Акцію підтримали хлопці з "Патріоту України" - їх знамениті героїчні "чорні чоловічки" у масках. Підтримали хлопці з С14. Підтримали і приєдналися просто небайдужі кияни.

Ми рушили від КМДА до Майдану,оголошуючи імена загиблих, і вітаючи кожного трикратним "Слава!". Поки не дійшли до барикад і не побачили, що самооборона Парубія заблокувала прохід на Майдан щитами. Крізь щити вони нам кричали, що ми хочемо "спалити смолоскипами їх намети". Отоді все й почалося.

Звичайно, ми передбачали, що буде протидія, але що вони завадять траурній ході пройти по Грушевського та Інституцькій - це навіть в голову не приходило.

Спочатку вони вимагали прибрати смолоскипи. Потім - зняти маски з хлопців "Патріоту України". Дикість ситуації у тому, що "чорні чоловічки" з Патріоту - це якраз ті герої, що власними силами, власним коштом їздять на схід воювати, і показувати своє обличчя на Майдані, під телекамерами та фотоапаратами вони не можуть ні за яких обставин. "Самооборона" Парубія вперлася, як звичайні міліціонери - без масок. Без смолоскипів.

Я всю зиму носив вогонь, і всю зиму на мені була маска. Я всю зиму приходив на Майдан, і Майдан завжди був для мене відкритим. І ось ми стоїмо, а "самооборона" виставила перед нами щити, вимагає дозволу, виданого їх самопроголошеними сотниками, вимагає зняти маски з беззбройних хлопців. Дикість. Яка суча дикість.

Скандал набирав обертів, поки натупішому сотнику не стало ясно - якщо вони боялися "картінки для Путіна", то ось вона вже, ця картінка, ними ж і створена. Вони погодилися пропустити ходу, виставивши коридор зі щитів (аби випадково не спалили їх дорогінні намети). Хода вишикувалася знову, рушила крізь барикаду, але якійсь п'яні бійці "самооборони" не почули, що їх керівники дали "добро", побачили смолоскипи і маски, і кинувся напереріз колоні зі своїми щитами - і от тоді почалася серйозна бійка.

Хлопці з "Патріоту" та С14 відбивалися бамбуковими китайськими смолоскипами - в руках просто не було нічого іншого, хто ж бере зброю на поминальний ритуал. Зате "самооборона" показала весь арсенал - пістолети, автомати, кийки і щити. Затріщали постріли. Вони виштовхали наших хлопців за барикади, знову вишикували щити, і почали стріляти по киянам з ракетниць-феєрверків. У юного сина мого друга, Костянтина Зазірного, феєрверк вибухнув просто під ногами. Двох хлопців з "Патріоту" було тяжко покалічено - одного порізали ножем, іншому розбробили ногу. (...тилові "самооборонці" покалічили беззбройних героїв, які щойно повернулися зі східного фронту. Парубій, будь ти проклятий)

Саме цю бійку всі спостерігали по телебаченню.

Найадекватніші з "сотників" бачили, що відбувається, розуміли, що ж вони наробили, і знову почали переговори. Знову вишикували своїх "бійців" у коридор, і ми всі - хлопці з С14, кияни (більшість чомусь - дівчата) пішли наміченим маршрутом. Ми мусили доробити справу до кінця. "Чорні чоловічки" участі у подільшій ході не брали, вони повезли своїх поранених до шпиталю.

Ми пройшли Грушевського та Інституцькою, і я зірвав горло, кричучи імена полеглих Небесної сотні. Вибачте, мертві побратими, це ми винні, що вашу жертву перетворили на цей дикий цирк. Зараз - тільки так, через підлість і тупість, - ми можемо вас вшанувати. Ми йшли Майданом та Інституцькою, а навколо чатувала "самооборона" Парубія з автоматами, яка горала образи і змішувала коктейлі. На біса їм були коктейлі проти вже невеликого натовпу мирних киян? На біса "сотники" кричали про "комендантську годину" о десятій вечора? На біса якийсь псих почав хапатися за бойову гранату в кишені бронежилету, а його за руки тримали його ж "бійці", щоб він не наробив лиха?

...Та ми зробили все, що обіцяли, і хай воно буде як буде. Свою ходу ми закінчили під Михайлівським собором, у якому на початку революції ховалися перші жертви міліції. Коли ми схилили коліна перед хрестами, я молився, щоб весь цей жах був не дарма. І тоді задзвонили дзвони.

Я дуже сподіваюся, хтось на горі нас почув. Остаточно стало ясно ж - без його допомоги нам всю цю біду не здолати.

Хочу вибачити перед киянами, які прийшли на траур, а втрапили в огидну бійку. Хочу вибачитися і вшанувати хлопців з "Патріоту України" та С14, які підтримали, і які постраждали від тилових щурів.

Секретар РНБО Вікторія Сюмар того ж вечора заявила, що траурну ходу організували "путінські агенти". З посиланням на її слова вся російська преса тепер танцює від радості - московські агенти піднімають повстання у Києві, московські агенти вже штурмують Майдан, Київ - русскій город, ура. Яка ж ти, Сюмар, потолочь, прости Господи.